Зараз над ним кипить робота. Проектом опікується Президент. Віктор Ющенко особисто запрошував митців з України, Грузії, США та Канади.

А от про фінансування чомусь забули. Досі митці не отримали на реалізацію проекту ні копійки. Ситуація набуває розголосу. Скульптори погрожують міжнародним скандалом, якщо держава не втрутиться та не розрахується з працівниками. Ентузіазм також закінчується… колись.

Від аморфних форм – до витонченого мистецтва. Саме тут, серед кількатонних кам’яних брил, у грюкоті, дзижчанні та у хмарі їдкого пилу народжуються батуринські скульптури.

Випалені землі Батурина, тисячі вбитих мирних селян. Такою була помста Петра Першого за зраду Мазепи. Нині вчинок українського гетьмана історики називають політичним маневром. Скульптори в ці тонкощі не вникають – лише відсікають зайве. Митці намагаються передати біль та страждання людей. Убиті, порубані, і мати-Україна піднімає. Із 200 тонн кам’яного матеріалу десь третину доведеться відсікти.

Інкерманський вапняк і ямпільський пісковик називають вдячним природнім матеріалом – з роками він міцнішає. Скульптори переконують: кілька днів – і їхні творіння оживуть.

Влад Волосенко на симпозіум скульпторів приїхав з Канади. Його роботи вже встановлені в Сан-Франциско, але давно мріяв лишити свій слід на батьківщині.

Вже місяць день у день як скульптори плекають свої роботи. У думці кожен ремствує на чиновних мужів, мовляв ті скептично ставилися як до ідеї так і до фахової спроможності учасників.

З поміж іншого розповідають, місцева влада наче й допомагає, але обіцяні кошти за проживання, харчування та стипендію учасники симпозіуму досі не дочекалися, марно, що проектом опікується глава держави.

До завершення проекту ще тиждень. Учасники сподіваються: відповідальні особи схаменуться, щоб не осоромитися – хоча б перед іноземними скульпторами.